Перейти до основного вмісту
Вчене звання
Кандидат юридичних наук
Тема дисертації
Категорія проступку у кримінально-правовій доктрині
Спеціальність
12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право.
Рік захисту
2012
Анотація
В дисертації на підставі аналізу критеріїв розмежування злочинів з іншими видами правопорушень, вивчення історії диференціації кримінального діяння досліджено ознаки та правову природу категорії проступку у кримінально-правовій доктрині України. До кримінальних проступків пропонується відносити дві пов'язані підсистеми діянь: неуправлінські проступки та злочини невеликої тяжкості загальнокримінальної спрямованості (перша підсистема діянь), а також злочини невеликої тяжкості та окремі злочини середньої тяжкості, які охоплюють ознаки інших правопорушень (друга підсистема діянь). Виявлено існування подібних об'єктивних та суб'єктивних ознак в указаних підсистемах діянь, які пропонується трансформувати у кримінальні проступки. Першій підсистемі діяння притаманний прямий причинний зв'язок, чітко визначений злочинний наслідок. Другій підсистемі діянь притаманне охоплення окремими складами злочинів невеликої та середньої тяжкості ознак інших правопорушень, що обумовлює притаманність таких ознак, як: «змішана» протиправність або бланкетний спосіб вираження кримінальної протиправності, «змішана» форма вини. Розроблено пропозиції щодо можливого способу впровадження кримінального проступку в кримінальне законодавство України. Зазначається, що найбільш оптимальним способом впровадження кримінального проступку є поділ в єдиному законодавчому акті кримінального правопорушення на кримінальні проступки та злочини. Запропоновано такі критерії розмежування кримінального проступку та злочину як ступінь суспільної небезпеки, а також вид та міра покарання. На підставі виділених критеріїв пропонується орієнтовна система діянь, які можуть бути трансформовані у кримінальні проступки.